Тис ягідний ф. золотава
Західна Європа, Кавказ, частина Малої Азії і Північної Африки.
Форма тиса ягідного (Taxus baccata L.) із золотисто-жовтою хвоєю. Дерево або кущ залежно від умов місцезростання. Крона дуже густа, яйцеподібної форми, у старих дерев розлога, нерідко багатовершинна. Кора стовбура у дорослих екземплярів червонувато-сіра, відшаровується пластинками; у молодих дерев – гладка.
Однодомна рослина. Квітки роздільностатеві; чоловічі квітки з 6–14 тичинками (кожна з яких має від 2 до 8 пиляків), зібрані в невеликі кулясті суцвіття (чи колосоподібні), на коротких ніжках розташовані в пазухах листків; жіночі квіти – дрібні, зеленуваті, вкриті лускоподібними листочками, сидять поодиноко на кінцях бокових вкорочених пагонів.
Плоди – ягодоподібні, червоні, м’ясисті, кулясті, зверху відкриті. Насінний горішок бурого кольору з дрібними цятками, розміщений в глибині бокалоподібної яскраво-червоної м‘ясистої оболонки (принасінника).
Хвоя золотисто-жовта, плоска, лінійна, злегка серповидна; гостроконечна; без смолянистих ходів; на пагонах розташована спірально. Через характерні вигини черешків розташування виглядає дворядним (гребінчастим). Хвоїнки живуть 6–8 років.
В середній Європі цвітіння в квітні-травні. Насіння дозріває в рік цвітіння – в кінці серпня – вересні.
Практично все – деревина, кора, пагони, хвоя і насіння тиса отруйні через високий вміст алкалоїдів, до того ж з роками рослина стає ще більш отруйною. Плоди не отруйні. Розмножується живцями і відводками.
Довговічний, росте дуже повільно, особливо у ранньому віці. Тіньовитривалий, доволі морозостійкий; вимогливий до вологості повітря і ґрунту, але не росте на заболочених місцях; димо- та пилостійкий.
Завдяки оригінальному забарвленню хвої, здатності тримати декоративну форму крони успішно використовується в ландшафтному дизайні.