Шовковиця біла (тут, шовкун) ф. плакуча
Японія, Китай, Індія, Мала Азія; росте в гірських лісах.
Форма шовковиці білої (Morus alba L.) з довгими тонкими звисаючими гілками і овально-лопатевими листками. Дерево висотою 4-5 м. Молоді гілки сірувато-бурі, опушені; сочевички блідо-рижі.
Квітки роздільностатеві. Чоловічі суцвіття діаметром 1-4 см, тобто довші своїх квітконіжок, жіночі – майже однакової довжини з квітконіжками, краї оцвітини і рильця голі або трохи війчасті.
Плід – несправжня складна соковита кістянка від 1 до 3см довжиною. Стиглі супліддя 1-2,5 см довжиною, білі, зеленувато-білі або пурпурово-чорні, не дуже соковиті, надзвичайно солодкі. Насіння – горішки кулястої форми, світло-бурі, завдовжки 2 мм. Плоди дозрівають у червні-липні.
Листки темно-зелені, гладенькі або шершаві від бородавчастих горбиків, біля основи серцеподібні, округлі або зрізані, на верхівці гострі, по краю – крупно-городчасто-зубчасті; розташування листків – чергове; черешок голий або трохи опушений, зверху жолобчастий, 2-4 см завдовжки.
Цвіте одночасно з розпусканням листя – в квітні-травні. Плоди дозрівають у червні-липні.
Світлолюбна, доволі морозостійка рослина; до ґрунту не вибаглива, відрізняється високою посухостійкістю, стійка до міських умов.
Шовковиця біла в дикому стані не відома. Ще три тисячі років тому шовковиця була відома в Китаї. На Україну вона потрапила більше п’ятисот років тому, її розмножували в садах Київських монастирів. На території України, переважно в лісостепових і степових районах, її культивують в садах і парках. Сучасні фітотерапевти рекомендують настій листя шовковиці при авітамінозах і як засіб для зміцнення здоров’я.