Береза повисла ф. Юнги
Європа, Мала Азія, Кавказ, Північна Персія.
Культивар берези повислої (Betula pendula Roth.).
Повільноростуче листопадне невелике дерево висотою 4–6 м (іноді до 8 м). Головні гілки розкидисті або зігнуті, часто звисають до землі, утворюючи мальовничу, ажурну, неправильної форми крону.
Листки яскраво-зелені (восени жовтого і/чи бронзового кольору), довжиною 3–7 см, трикутної або ромбічної форми, на вершині загострені, біля основи ширококлиноподібні або майже прямо зрізані, по краю двічі загострені. Молоді листочки смолисті, липкі.
Цвітіння в травні, сережки з плодами дозрівають у липні-вересні, після дозрівання розсипаються.
Коренева система стрижнева, з поверхневими боковими коренями і великою кількістю тонкого коріння у верхніх шарах ґрунту.
В перший рік росте дуже повільно, починаючи з другого року росте активніше і до 40–50 років досягає максимального розвитку. Недовговічна порода – у віці 80–100 років починає відмирати, рідко доживає до 120–50 років. Плодоносити розпочинає у віці 10 років в поодиноких посадках і з 20–30 років у масових насадженнях.
Це один з найбільш світлолюбних видів дерев, в наших умовах морозостійкий, добре переносить засушливі періоди, до кліматичних та ґрунтових умов мало вимогливий.
Це витончене красиве дерево використовують для створення дуже ефектних алей, самостійними групами чи в композиціях з хвойними породами, вишукано виглядає біля водойм. Враховуючи при цьому швидкість росту, невибагливість до ґрунтово-кліматичних умов, вид все ширше використовується в озелененні різнопланових територій.