Тис ягідний (Тис європейський)

Латинська назва
Taxus baccata L.
Російська назва
Тис ягодный (Тис европейский)
Рід
Тис Taxus L.
Родина
Тисові Taxaceae Lindl.
Походження

Західна Європа, Кавказ, частина Малої Азії і Північної Африки.

Всего цей рід об’єднує 8 видів.

Опис

Занесений до Червоної книги України та деяких інших країн; природоохоронний статус виду – вразливий; наукове значення – рідкісний реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом.

Зазвичай це вічнозелене дерево другої величини або кущ, залежно від умов місцезростання. На Кавказі найстаріші екземпляри досягають 20–25 м при діаметрі стовбура до 1,5 м. Відомі випадки, коли ці рослини доживали до 4000 років. Дерево-рекордсмен мало 28 м і діаметр стовбура 4 м. Крона дуже густа, яйцеподібної форми, у старих дерев розлога широкопірамідальна, нерідко багатовершинна. Кора стовбура у дорослих екземплярів червонувато-сіра, товста, з численними тріщинами, відшаровується пластинками; у молодих дерев – гладка.

Квітка

Однодомна рослина. Квітки роздільностатеві; чоловічі квітки з 6–14 тичинками (кожна з яких має від 2 до 8 пиляків), зібрані в невеликі кулясті суцвіття (чи колосоподібні), на коротких ніжках розташовані в пазухах листків; жіночі квіти – дрібні, зеленуваті, вкриті лускоподібними листочками, сидять поодиноко на кінцях бокових вкорочених пагонів.

Плід

Плоди – ягодоподібні, червоні, м’ясисті, кулясті, зверху відкриті. Насінний горішок бурого кольору з дрібними цятками, розміщений в глибині бокалоподібної яскраво-червоної м‘ясистої оболонки (принасінника). Насіння утворюється щорічно, починаючи з 25–30-річного віку і до глибокої старості.

Хвоя

Хвоя зверху темно-зелена, блискуча, знизу світло-зелена, матова, без білих прожилок; плоска, ланцетоподібної форми або лінійна із завуженою основою, гостроконечна; довжиною до 30 мм, шириною 2,5 мм; іноді на коротких черешках (1–2 мм). Живуть хвоїнки 6–8 років.

Основні дані фенологічного розвитку:

В середній Європі цвіте у квітні-травні. Плоди дозрівають в рік цвітіння – в кінці серпня – вересні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Тис зазвичай розмножують насінням і вегетативно (живцями і відводками).

Практично все – деревина, кора, пагони, хвоя і насіння тиса отруйні через високий вміст алкалоїдів, до того ж з роками рослина стає ще більш отруйною. Але, наприклад, олені і зайці поїдають тисовую кору і листки без шкоди для свого організму. Плоди не отруйні.

Здавна відомі сильні бактерицидні властивості цього дерева – його деревина здатна вбивати навіть мікроорганізми, що знаходяться в повітрі. Саме тому впродож століть з неї виготовляли окремі деталі каркасу меблів. Якщо в будинку хоча б стельові балки виконані з тиса, житло надійно захищене від будь хвороботворної інфекції, навіть під час масових епідемій. У Стародавньому Єгипті тисовую деревину використовували для виготовлення саркофагів, в деяких країнах нею платили данину феодалам. Гнучкість і пластичність цього матеріалу дозволяла використовувати його в якості основи для луків. Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин зі спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні. Через надзвичайну цінність деревини, яку часто називали «вічною», відбулось надмірне вирубування рослин і звуження ареалу поширення виду.

Дуже довговічний вид, при сприятливих умовах доживає до 2000–4000 років, але росте дуже повільно, особливо у ранньому віці. Найбільш тіньовитривалий серед усіх хвойних деревних порід; доволі морозостійкий. Вимогливий до вологості повітря і ґрунту, але не росте на заболочених місцях; росте на добре дренованих, родючих, вапнякових ґрунтах, кислі ґрунти для нього не придатні. Димо- та пилостійкий.

Здавна використовується як паркова рослина. Особливий декоративний вигляд має в період плодоношення. Ці дерева чудово переносять стрижку, формування та санітарну обрізку, довго тримають надану форму, тому їх часто використовувалися для будівництва лабіринтів у французьких садах, у Версалі донині збереглися великі тисові решітки і баскети. Ще древні римляни широко використовували тис ягідний для створення цілих споруд та фігур фантастичних тварин і людей зі стриженої зелені. Від епохи Відродження і донині тис залишається найкращим матеріалом для топіарного мистецтва, особливо коли потрібно створити з зелених рослин химерні садові композиції, високі стіни, фігури і унікальні живі огорожі. Рекомендується для групових і одиночних посадок, і окрім досить високих колоноподібних форм, дуже поширеними в садовому дизайні тепер є низькорослі сланкі форми.