Скумпія шкіряста (перукове дерево)

Латинська назва
Cotinus coggygria Scop.
Російська назва
Скумпия кожевенная (париковое дерево, желтинник)
Рід
Скумпія Cotinus Adans.
Родина
Сумахові Anacardiaceae Lindl.
Походження

Молдова, південь України, Кавказ, Середземномор’я, Мала Азія, Китай, Гімалаї.

Опис

Листопадне дерево до 12 м висотою, з кулястою чи зонтикоподібною кроною і стовбуром до 18 см в діаметрі, що вкритий тонкою коричнево-бурою корою; при пошкодженні стовбура рослина росте кущеподібно. Пагони зелені або червонуваті з освітленої сторони, голі, блискучі чи трохи опушені, з численними світлими сочевичками; на зламі пагонів виділяється молочний сік.

Квітка

Квітки дрібні, зеленувато-жовті, зібрані у кінцеві волотисті прямостоячі суцвіття (15–30 см завдовжки), здебільшого одно-, рідше двостатеві або стерильні; оцвітина подвійна, чашечка п’ятилисткова, віночок п’ятипелюстковий, тичинок п’ять, зав’язь тригніздна верхня. Після обпадання стерильних квіток їх квітконіжки видовжуються, вкриваються білими або рожевими ворсинками, надаючи суцвіттю декоративного вигляду.

Плід

Плід – суха косо-обернено-яйцеподібна кістянка (3–5 мм завдовжки), спочатку зеленувата, при дозріванні чорніє.

Листок

Листки темно-зелені із синюватим відтінком, прості, голі, цільні, овальної або обернено-яйцеподібної форми, довжиною 3–8 см, з округлою або трохи виїмчастою верхівкою; восени набуваючи багряного, золотистого чи фіолетового відтінку, забезпечують неймовірно декоративний ефект.

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння із середини травня до середини червня, ще до вересня зберігається опушене суцвіття, через що дерево виглядає, як оповите червонуватим туманом. Плоди дозрівають в кінці серпня.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Розмножується генеративним способом (насінням), а також вегетативно – живцюванням, відсадками і паростю. Тривалість життя скумпії – близько 100 років.

В молодому віці при сприятливих умовах швидкоростуча. Світлолюбна, але витримує помірне затінення, морозостійка. До ґрунту не вибаглива, посухостійка. Добре переносить міські умови (дим, пил, гази). Скумпія має фітонцидні й інсектицидні властивості.

У культурі дерево скумпія відоме ще з часів стародавнього світу, мабуть тому у нього так багато назв: жовтушник, венеціанський торбах, шкіряне дерево, перуковий кущ, димчасте дерево та інші. Через високий вміст флавоноїду фізегіну в стеблах і сьогодні вона вирощується у промислових масштабах – для отримання фазетину – жовтого та помаранчевого барвника для шкіри, вовни і шовку. Навіть в середньовіччі зі скумпії виготовляли жовтий барвник, також відомий під назвою «фустік». Кора може слугувати замінником хни. Листки скумпії використовують для дублення шкіри. Листки і квітки містять ефірну олію, яка використовується у парфумерії.

Майстрами високо цінується деревина цієї породи, її ще називають жовтим сандалом, завдяки особливій пігментації вона має незвичне жовте забарвлення різноманітних одтінків – від оливкового і жовто-зеленого до червоно-жовтого. Деревина досить тверда, міцна, з красивою текстурою, чудово полірується; використовується для різноманітних поробок: жіночі прикраси, підставки, скульптури, ручки ножів, фоторамки, невеликі музичні інструменти. Цікаво, що ця деревина, навіть сира, горить практично без диму.

Скумпія є сировиною для виробництва ряду медичних препаратів (на основі таніну). Усі частини рослини знаходять широке застосування в народній медицині.

Культивують скумпію і як декоративно-листяну садову рослину – в міксбортерах, спільно з іншими кущами і трав’янистими багаторічниками; в композиціях з іншими деревними рослинами, де вона забезпечує виразний ефект за рахунок кольорів і можливості декоративного формування крони; часто розташовують в центрі композиції. Важливою є для зеленого будівництва в посушливих районах; у захисних смугах і полезахисних лісонасадженнях; добре затінює ґрунт і зменшує видування з лісосмуг листя, снігу й верхнього шару ґрунту.