Шовковиця біла (тут, шовкун) ф. плакуча

Латинська назва
Morus alba L. f. pendula Dipp.
Російська назва
Шелковица белая (тут, шовкун) ф. плакучая
Рід
Шовковиця Morus L.
Родина
Тутові Moraceae Lindl.
Походження

Японія, Китай, Індія, Мала Азія; росте в гірських лісах.

Опис

Форма шовковиці білої (Morus alba L.) з довгими тонкими звисаючими гілками і овально-лопатевими листками. Дерево висотою 4-5 м. Молоді гілки сірувато-бурі, опушені; сочевички блідо-рижі.

Квітка

Квітки роздільностатеві. Чоловічі суцвіття діаметром 1-4 см, тобто довші своїх квітконіжок, жіночі – майже однакової довжини з квітконіжками, краї оцвітини і рильця голі або трохи війчасті.

Плід

Плід – несправжня складна соковита кістянка від 1 до 3см довжиною. Стиглі супліддя 1-2,5 см довжиною, білі, зеленувато-білі або пурпурово-чорні, не дуже соковиті, надзвичайно солодкі. Насіння – горішки кулястої форми, світло-бурі, завдовжки 2 мм. Плоди дозрівають у червні-липні.

Листок

Листки темно-зелені, гладенькі або шершаві від бородавчастих горбиків, біля основи серцеподібні, округлі або зрізані, на верхівці гострі, по краю – крупно-городчасто-зубчасті; розташування листків – чергове; черешок голий або трохи опушений, зверху жолобчастий, 2-4 см завдовжки.

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвіте одночасно з розпусканням листя – в квітні-травні. Плоди дозрівають у червні-липні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Світлолюбна, доволі морозостійка рослина; до ґрунту не вибаглива, відрізняється високою посухостійкістю, стійка до міських умов.

Шовковиця біла в дикому стані не відома. Ще три тисячі років тому шовковиця була відома в Китаї. На Україну вона потрапила більше п’ятисот років тому, її розмножували в садах Київських монастирів. На тери­торії України, переважно в лі­состепових і степових районах, її культивують в садах і парках. Сучасні фітотерапевти рекомендують настій листя шовковиці при авітамінозах і як засіб для зміцнення здоров’я.