Широкогілочник східний (Біота східна)

Латинська назва
Platycladus orientalis (L.) Franco. (Biota orientalis Endl.)
Російська назва
Плосковеточник восточный (Биота восточная)
Рід
Широкогілочник Platycladus Spach.
Родина
Кипарисові Cupressaceae F. W. Neger.
Походження

Гори північного Китаю.

Опис

Дерево (або може рости у формі куща) висотою 5-10 м (іноді до 20 м), з пірамідальною чи яйцеподібною кроною, що складається з багатьох плоских пластин-пагонів, які розташовані у вертикальній площині. Кора стовбура тонка, червонувато-коричнева, пластинчата. Пагони жовтувато-червонуваті, сплюснуті.

Квітка

Це однодомна рослина, чоловічі квітки (мікростробіли) жовтувато-зеленого кольору витягнутої чи кулястої форми, від 2 до 3 мм в довжину, розміщуються на кінцях пагонів.

Жіночі шишки (мегастробіли) завдовжки 10-15 мм, вагою 8-12 грамів кожна, на коротких пагонах розташовуються на кінцях окремих гілок, обернено-яйцевидно-клиноподібної чи майже кулястої форми і мають на верхівці характерні виступи в формі гачків. До дозрівання шишки м'які, покриті голубувато-зеленим нальотом. Дозрівають на другий рік після запилення, при дозріванні стають дерев'янистими червоно-коричневого кольору і розкриваються.

Плід

Шишки складаються з 6 або 8 спрямованих вгору зрощених лусочок, із яких верхні безплідні, середні несуть по одній насінині, нижні - по 2. Насіння безкриле, яйцеподібної форми, захищене товстою шкаралупою буро-коричневого кольору з глянцевою поверхнею і білою відміткою біля основи. Насіння близько 6 мм завдовжки і 3-4 мм завширшки; дозріває восени (в жовтні-листопаді).

Листок

Листки плоскі, темно-зеленого забарвлення, до 1 мм довжиною, яйцеподібно-ромбічної форми, з поздовжньо-борозенчастою смоляною залозкою на нижній частині.

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвіте рослина з березня по квітень. Насіння дозріває восени (в жовтні-листопаді).

Розмножується рослина вегетативно – живцями (однак живці вкорінюються погано), щепленням на кипарисовик Лавсона, відводками. Також розмножується насінням, але у насіннєвого потомства дуже часто не зберігаються батьківські ознаки. Тому особливо цінні декоративні форми живцюють в липні-серпні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Росте біота східна повільно, є тіневитривалою, теплолюбною рослиною, добре витримує нестачу вологи в ґрунті і сухість клімату. На території нашої країни її вирощують здебільшого у парках і ботанічних садах як декоративну рослину. В молодому віці рослини легко переносять декоративне формування крони, утворює хороші бордюри і різноманітні штучні декоративні зелені фігури; використовується для створення живих огорож, різних типів боскетів та як солітер.

Біота має фітонцидні властивості, тобто виділяє леткі ефірні олії з духм’яним хвойним ароматом, які вбивають мікроби і знезаражують повітря. Біота східна відноситься до неофіційних лікарських рослин. Для лікування захворювань застосовують листя і ядро насіння. Листя містить близько 0,12 % ефірної олії, дубильні речовини, смолу, а також деякі інші складники. Препарати з листя цієї рослини мають кровоспинні і в’яжучі властивості. Ядро насіння має у своєму складі жирну олію. Ефірна олія цієї рослини (а саме її складова хінокітіол) характеризується антифунгальними властивостями.

В Європу біота завезена в 1752 р. (за іншими відомостями в 1737 р.), на територію України, Росії та інших сусідніх країн – з 1813 р. Це довговічна рослина – в природі зустрічаються дерева віком понад 1000 років, але в культурі рідко досягають більше 120 років. В Китаї вважається, що це дерево має сильну енергію, яка сприяє довголіттю, тому недаремно воно є одним із символів Пекіна. За довговічність її на батьківщині називають деревом життя, Карл Лінней перевів ці слова на латинь і так утворилось слово «біос» від якого і виникла назва – біота. Це дуже древня хвойна рослина, релікт другої половини третинного періоду. Навіть на батьківщині в природі ця рослина зустрічається дуже рідко – поодинокими екземплярами по схилах гір.