Модрина європейська

Латинська назва

Larix decidua Mill. (L. europaea D. C.)

Російська назва

Лиственница европейская (опадающая)

Рід

Модрина Larix Mill.

Родина

Соснові Pinaceae Lindl.

Походження

Гори Центральної Європи (Альпи, Карпати).

Рід налічує близько 20 видів, поширених в Північній півкулі.

Модрина належить до роду хвойних порід і виникла вона значно пізніше сосни, ялини та кедра. Це дерево з'явилося на світ в кінці мезозойської ери майже одночасно з дубом.

Опис

Модрина – однодомна рослина, в сприятливих умовах виростає заввишки до 50 м і більше при діаметрі стовбура до 1 м і більше. Це – одна з найдовговічніших хвойних порід, вважається, що вона живе до 600 років (середня тривалість 300–400 років), проте на поперечному зрізі деяких модрин вчені нараховували 1300 – 1348 річних кілець. В сприятливих умовах Прибалтики, Білорусії, України модрина – одна з найбільш швидкоростучих хвойних порід; тут на багатих супіщаних і суглинистих грунтах приріст її у висоту становить 60–90 см за рік.

Молоді дерева мають чітку конусоподібну гостровершинну крону, старі – частіше широко розгалужену крону неправильної форми, із зігнутою (притупленою) верхівкою. У розріджених насадженнях і у поодиноких дерев крони розлогі, а в зімкнутих насадженнях – високо підняті, відносно вузькі.

Головні гілки крони відходять від стовбура майже горизонтально, злегка вигинаючись донизу, але на кінці підняті вгору. Кора стовбура жовтувато-бура.

Квітка

Чоловічі суцвіття – колоски округло циліндричної форми, довжиною 0,5–1 см, жовтуваті; тичинки з двома пиляками. Жіночі суцвіття – шишки продовгувато-яйцеподібної форми, на верхівці притуплені, довжиною 2,5–4 см і шириною 2–2,5 см, спочатку темно-червоні, стиглі – світло-коричневі.

Квітка

Чоловічі суцвіття – колоски округло циліндричної форми, довжиною 0,5–1 см, жовтуваті; тичинки з двома пиляками. Жіночі суцвіття – шишки продовгувато-яйцеподібної форми, на верхівці притуплені, довжиною 2,5–4 см і шириною 2–2,5 см, спочатку темно-червоні, стиглі – світло-коричневі.

Модрина європейська

Плід

Шишки дозрівають восени в рік цвітіння, мають яйцеподібну чи продовгувато-округлу форму при довжині від 1,5 до 3,5 см. Насіння (по 2 шт.) під кожною насіннєвою лускою, майже тригранне; насінні лусочки голі, шкірясті, округлі, з хвилястими краями і ззовні з поздовжніми полосами; покривні лусочки овальні. Насіння висипається ранньою весною або влітку наступного року, а порожні шишки прикрашають дерева протягом декількох років. Насіння зберігає властивість проростати протягом 1–2 (3–4) років, але поодиноко зростаючі дерева утворюють майже не схоже насіння.

Модрина європейська

Хвоя

Хвоя розташована спірально, в пучках на вкорочених пагонах, по 30–40 хвоїнок, рідше по 60, неоднакової довжини, м’яка, вузьколінійна (довжиною 1,5–3 см і шириною 0,5–0,75 мм), з притупленою верхівкою. Навесні хвоя світло-зелена, восени – золотисто-жовтих відтінків. Серед хвойних модрина єдина деревна порода, яку «роздягає» осінь. Хвоя у неї опадає так, як, наприклад, у берізки або інших листяних порід, звідси й походить її російська назва.

Модрина європейська

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння і запилення відбувається одночасно з розпусканням хвої – в першій половині травня. Плодоношення починається у віці приблизно 15 років і врожайні роки повторюються з періодичністю 6–7 років.

Фото рослини в різні пори року і в різні фази розвитку:

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Це дуже світлолюбна порода, в умовах затінення не відновлюється і не росте. До умов ґрунту не вимоглива – успішно росте на мохових болотах, перезволожених ділянках, може рости при близькому заляганні вічної мерзлоти, на сухих кам’янистих ґрунтах гірських схилів. Витримує різкий континентальний клімат, добре переносить низькі температури (на півночі виживає при морозах до 60 0С. Завдяки щорічному скиданню хвої найбільш стійка в озелененні великих промислових центрів, успішно витримує забруднення повітря димом та газами.

Деревина цієї породи має цілий ряд унікальних властивостей, наприклад, надзвичайну міцність і довговічність. Недаремно називають її хвойним дубом. В Україні здавна ця деревина використовувалась в найбільш відповідальних спорудженнях, оскільки вона майже не гниє.

З кожним роком розширюється сфера застосування деревини модрини і навіть її кори та хвої. Пилок модрини збирають бджоли для приготування білкового корму – перги. Хвоя і кора модрини використовуються для виготовлення лікарських препаратів. Кора модрини і берези, а також хвоя сосни і ялиці, опалі шишки сосни, перетворені у борошно, використовують для знезаражування насіння сільськогосподарських культур, підвищення його польової схожості і стійкості рослин проти хвороб. Виявляється, що фітонциди, які воно виділяє, забезпечують позитивну дію на насіння. В деревині модрини майже 44 % целюлози і вона є дуже цінною для хімічної промисловості, а також до 4 % ефірних масел і спиртових екстрактів. З неї можна одержувати каніфоль, ефірне масло, оцет, фарби, кормові дріжджі, дубильні екстракти. В тайзі можна обходитись без зубної пасти і щітки, їх чудово заміняє смола модрини.

Не пошкоджується хворобами та шкідниками. Крім того, модрина чудово переносить стрижку – з нею формують кулі на штамбі, невисокі ажурні огорожі, пірамідки різного розміру. Прекрасно реагують на обрізку і старі дерева. Сама по собі рослина виглядає багато і самодостатньо, тому своєю оригінальністю може затьмарити собою будь-яке інше дерево. Прекрасно буде виглядати в будь-якій ландшафтній композиції. Це дерево може стати прекрасним солітером на просторій ділянці, але також чудово виглядатиме і в групових посадках. Її можна використовувати для паркових посадок і міського озеленення. Крім того, модрину слід висаджувати вздовж доріг і просік у лісах, робити з неї лісосмуги на поля.