Магнолія Суланжа

Латинська назва
Magnolia Soulangeana Soul.-Bod.
Російська назва
Магнолия Суланжа
Рід
Магнолія Magnolia L.
Родина
Магнолієві Magnoliaceae J. St. Hil.
Походження

Виведена у Франції у 1820 році (в околицях Парижу, в саду Суланж-Боде). Зараз нараховується до 30 її декоративных форм.

У культурі в Україні використовується з середини ХIX ст., перші екземпляри були завезені в колекції ботанічних садів Львівського, Київського та Одеського університетів. Хоча магнолія – теплолюбна рослина, вона успішно приживається в кліматичних умовах України, оскільки висока адаптаційна здатність до зміни умов середовища є однією з біологічних особливостей цих рослин.

Опис

Гібрид магнолії оголеної (Magnolia denudata Desr.) і м. лілієквіткової (M. liliflora Desr.). Листопадний кущ або деревце до 10 м висотою. Молоді пагони коричнево-оливкові, опушені, потім голі. Бруньки шовковисто-опушені.

Квітка

Квітки бокалоподібної або чашоподібної форми, 8–25 см в діаметрі. Пелюстки зсередини білі, зовнішня поверхня від світло-рожевого до пурпурового кольору, рідко білого з рожевими смужками, запашні.

Плід

Плоди – збірна листянка (багатолистянка), рожево-пурпурового забарвлення, циліндричної або продовгувато-овальної форми, 8–16 см довжиною, 3–7 см шириною. Насіння чорне в червоній маслянистій оболонці, серцеподібної форми, 8–10 мм довжиною, 9–12мм шириною.

Листок

Листки оберненояйцевидні, загострені на верхівці, округлені біля основи, до 15 см довжиною, 5–8 см шириною, зверху голі, знизу коротко опушені.

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння – кінець квітня-початок травня, до розпускання листків або одночасно. Плодоношення у вересні-жовтні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Розмножується насінням, напівздерев’янілими живцями, відводками.

Відносно морозостійка, з віком зимостійкість підвищується; газостійка, потребує родючих і вологих ґрунтів, не витримує вапнякових ґрунтів. Дуже добре росте на сонячних, захищених від вітру ділянках, але може витримувати і напівтінь. Дуже стійка до забруднення повітря пилом і газами та викидами промислових підприємств.

Частіше всього використовують в солітерних посадках – особливо на фоні вічнозелених живих огорож, чагарникових алей або на краю смарагдово-зеленого газону. Біля сонячної тераси вона виконує відразу дві функції – весною збагачує неперевершеним ароматом, а влітку забезпечує надійну тінь.