Бузок угорський (Б. східнокарпатський)

Латинська назва
Syringa josikaea Jacq.
Російська назва
Сирень венгерская
Рід
Бузок Syringa L.
Родина
Маслинові Oleaceae Lindl.
Походження

Угорщина, Югославія, Закарпаття України.

Як реліктовий вид третинного періоду занесений до Червоної книги України, природоохоронний статус виду – вразливий.

Опис

Кущ або невелике дерево до 5 м заввишки зі стовбурами до 25 см в діаметрі і прямостоячими коричнево-сірими гілками. Молоді гілки округлі, темно-зелені; однорічні пагони пухнасті, сірувато-червоні. Бруньки до 1 см довжиною, чотирьохгранні, гострі, з червоно-бурими лусочками.

Квітка

Квітки довготрубчаті, ароматні, світло-бузкові, лілові або рожеві, зібрані у невеликі прямостоячі вузькі, розділені на яруси волоті, котрі розвиваються з верхівкової бруньки.

Плід

Плід – циліндрична коробочка 1–1,7 см довжиною, загострена на верхівці, гола. Насіння червонувато-буре, з більш вузькими крильцями, ніж у бузку звичайного.

Листок

Листки широко-еліптичної, продовгувато-еліптичної іноді яйцеподібної форми, 5–14 см довжиною, до верхівки загострене, з клиновидною або округлою основою. За кольором листки темно-зелені зверху з глянцевою поверхнею та сіро-зелені знизу, більш-менш повстяні (зрідка голі), іноді опушені по жилках знизу; черешок 3–15 мм довжиною, пурпурово-фіолетовий.

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння в травні-червні, плодоношення у серпні-вересні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Розмножується насінням і вегетативно.

Світлолюбний вид, морозостійкий, теплолюбний, переносить засуху, вітростійкий, витримує напівтінь. Невибагливий до ґрунтових умов – росте на всіх ґрунтах, від свіжих до вологих, родючих, добре дренованих, кислих або слабо лужних, добре росте на сухих місцях. Його культивують як високодекоративну рослину з 1830 року в парках і садах багатьох країн.